Інформація для батьків

Наслідки жорстокого поводження з дітьми

Всі види жорстокого поводження з дітьми наносять глибокі шрами. Деякі з цих шрамів можуть бути фізичними, але емоційні травми не менш важливі, вони мають довгострокові наслідки, впливають на все життя, порушують душевне здоров'я дитини, спотворюють самосвідомість, пригнічують здатність мати здорові стосунки з іншими людьми, здатність нормально функціонувати вдома, в школі або на роботі.

Відсутність довіри до оточення, проблеми побудови відносин з оточуючими. Якщо ви не можете довіряти власним батькам, кому взагалі ви можете довіряти? Насильство з боку батьків руйнує базис майбутніх міжособистісних стосунків. Якщо відсутній базис батьківської любові, довіри, поваги - то вкрай складно навчитися довіряти іншим людям, або навіть зрозуміти, хто з них заслуговує на довіру. Це може привести до страху перед відносинами або прихильностями, через побоювання піддатися суворому контролю або насильству. Це також може привести до нездорових відносин через відсутність досвіду нормальних міжособистісних відносин.

Основні почуття знецінюються або спотворюються. Якщо дитині не говорили в дитинстві знову і знову, що вона розумниця, що вона гарна, спритна, сильна, кохана і все на світі зможе - пізніше їй вкрай складно повірити в це. Така людина схильна до низької самооцінки, не прагне отримати гарну освіту, погоджується на низьку оплату за свою роботу, бо не вірить, що може щось більше або варта чогось більшого. Особливо глибокі психічні травми у дітей, які перенесли сексуальне насильство: ярмо сорому, невпевненості в собі і недовіри оточуючим - переслідує таких людей до старості.

Проблеми з проявами емоцій. Діти, які зазнали хронічного насильства, не мали можливості безпечно виражати свої емоції. В результаті, емоції спотворювалися. Дорослими, ці люди відчувають напади незрозумілої тривоги, депресії або гніву. Щоб придушити в собі ці тяжкі відчуття вони нерідко вдаються до алкоголю або наркотиків.

П О Р А Д И  Б А Т Ь К А М

Як розпізнати власну неналежну поведінку

Що робити, якщо ви раптом впізнали в описаних ситуаціях свою дитину, що робити, якщо ви і є цей агресор? Ви хочете це виправити? Ви відчуваєте гнів, розчарування, і не знаєте куди звернутися? Виховання дітей є однією з найбільших життєвих проблем, і може викликати гнів і розчарування у людей з самим загартованим характером. Якщо ви виросли в сім'ї, де лайка, крик або фізичне насильство було нормою, ви можете просто не знати інших способів виховання своїх дітей. Визнання наявності своєї проблеми є основним кроком до отримання допомоги. Якщо ви самі піддавалися жорстокому поводженню, ви знаєте як важко зараз вашим дітям. Можливо, вас  несправедливо і жорстоко карали, а мати була занадто п'яна, щоб приготувати вечерю. Можливо, для ваших батьків було нормою обзивати вас дурнем, незграбним матрацом або нікчемною дитиною. Можливо, ваш батько регулярно бив матір у вас на очах. Ми - дорослі, і у нас є можливість озирнутися назад. Ми можемо усвідомлювати і виправляти ситуацію. Перечитайте розділи вище, і подумайте, що з цього ви робите? Що з цього ви пережили самі, коли були дитиною? Нижче наведено список симптомів, що вказують на те, що ви перетнули лінію добра і зла, і чините зі своїми дітьми жорстоко і неналежно.

Як дізнатися, що Ви самі перетнули межу?

• Ви не можете зупинити свій гнів. Ви іноді трясете дитини, або шпурляєте її. Ви кричите на неї на всю горлянку, і не можете зупинити себе.

• Ви відчуваєте емоційну відчуженість від своєї дитини. Ви нерідко відчуваєте себе настільки перевантаженим, що у Вас немає ніякого бажання займатися дитиною. День йде за днем, і ви просто хочете, щоб в будинку була тиша, щоб дитина просто залишила вас у спокої.

• Задоволення повсякденних потреб вашої дитини здається вам неможливим. Якщо у вас не виходить щодня сповивати дитину, годувати або відводити в школу - це ознака того, що ситуація виходить з під контролю.

• Інші люди висловлюють стурбованість ситуацією у вашій родині. Це може викликати у вас гнів щодо них, ви можете вважати, що це не їхня справа. Можливо ви маєте рацію. І все ж, уважно обдумайте те, що вони говорять. Чи не є їх претензії справедливими?

Як розірвати порочне коло жорстокого поводження з дітьми?

Якщо ви зазнали жорстокого поводження в дитинстві, то поява власних дітей може викликати у вас забуті спогади і почуття. Це може статися відразу після пологів, або набагато пізніше. Ви можете бути шоковані або пригнічені тим, що не здатні більше контролювати свій гнів. Однак знайте, ви можете вивчити нові способи управління своїми емоціями та зламати старі порочні шаблони. Пам'ятайте, що ви - найважливіша людина в світі вашої дитини. Це серйозна причина, щоб змінитися, і ви не будете самотні на цьому шляху - вам доступні допомога і підтримка.

Декілька порад

• Дізнайтеся, що є нормою в кожному віці дитини, а що ні. Читайте книги по вихованню дітей. Якщо ви будете мати вірні знання, то не будете вимагати неможливого від своєї дитини, і це допоможе вам уникнути розчарування і гніву на звичайну поведінку дитини. Наприклад, новонароджені зовсім не повинні спати всю ніч без їжі, а малюки просто не можуть спокійно сидіти на одному місці довгий час.

• Освоюйте нові батьківські навички. Мало стримувати негативні емоції, мало знати, як не слід чинити - вкрай важливо знати, що слід робити замість всього цього. Почніть з вивчення правильних методів виховання, і встановлення чітких правил і меж для ваших дітей. Класи для батьків, книги і семінари є лише деякими способами отримання цієї інформації і цих навичок. Ви також можете звернутися за допомогою до інших батьків, нерідко саме від них можна отримати дивно прості і дієві поради і рекомендації.

• Подбайте про себе. Якщо ви самі не отримуєте достатнього відпочинку і підтримки, або відчуваєте себе розбитим і втомленим, то ви набагато легше зможете піддатися гніву. Недосипання, настільки часте серед батьків маленьких дітей, робить вас більш дратівливим і втомленим - а це саме те, чого ви намагаєтеся уникнути.

• Отримайте професійну допомогу. Розірвати коло сімейного насильства може бути дуже важко. Якщо ви не можете зупинити себе, незважаючи на всі зусилля - знайте, прийшов час звернутися за допомогою до професіоналів. Це психотерапія, школа батьків або консультація психіатра. Це іноді нелегко усвідомити і нелегко зробити. Зберіть волю в кулак і зробіть це, нагородою вам буде вдячність і любов власних дітей.

• Дізнайтеся, як можна контролювати свої емоції. Перший крок до досягнення цього контролю - усвідомлення того, що негативні емоції існують. Якщо Ви самі зазнали жорстокого поводження в дитинстві, то у вас можуть бути серйозні труднощі зі спектром емоцій. Коли ви були дитино, ви, можливо, заперечували або придушували їх, і тепер вони вихлюпуються без вашого контролю.

Як допомогти чужій дитині, якщо ви помітили, що вона піддається жорстокому поводженню в сім'ї?

Що потрібно робити, якщо у вас є підстави підозрювати, що якась конкретна дитина піддається жорстокому поводженню в своїй родині? Як ви можете вплинути на ситуацію? Або як реагувати, якщо дитина безпосередньо звернулася до вас за допомогою і захистом від цієї ситуації? Ви можете бути розгублені або пригнічені, зіткнувшись з такою ситуацією, і це абсолютно нормально. Жорстоке поводження з дітьми - вкрай складна тема, її дуже важко усвідомити і ще важче змінити.

Однак, вам слід пам'ятати, що якщо у вас вийде зупинити жорстоке поводження з дитиною - ви зможете круто змінити її подальшу долю в позитивну сторону. При розмові з потерпілою дитиою краще, що ви можете зробити - це спокійно запевнити її у вашій беззастережній підтримці. Якщо ви не можете знайти потрібних слів - нехай за вас говорять ваші справи. Пам'ятайте, що жорстоке поводження - надзвичайна травма для дитини. Ваше завдання - заспокоїти дитину і надати максимальну підтримку і допомогу.

Поради з ведення розмови з потерпілою дитиною

• Уникайте заперечення, проявів сумнівів, і зберігайте спокій. Новина про жорстоке поводження з дитиною може здатися вам неправдоподібною, може шокувати і засмутити вас. Однак якщо ви покажете дитині свою недовіру, шок або заперечення того, про що вона говорить - дитина може негайно злякатися, замовкнути і ви втратите всякий подальший контакт з нею. Будьте настільки спокійні і настільки співчутливі, наскільки вмієте.

• Не допитуйте. Нехай дитина розповість вам сама, своїми словами про те, що сталося. Не допитуйте дитини, не ставте навідних запитань. Це може заплутати і схвилювати дитину, і утруднити її подальшу розповідь.

• Переконайте дитину в тому, що вона абсолютно не винуватиа. Розповідати про такі речі - вкрай складно для дитини, вона нерідко відчуває за собою провину за подію, або за те, що вона розповідає вам це. Вкрай важливо переконати її в протилежному: дитина не винна в події, і вона вчинила сміливо і правильно, розповівши вам про це.

• Безпека понад усе. Якщо ви відчуваєте, що ваша безпека або безпека дитини виявиться під загрозою, якщо ви спробуєте втрутитися, залиште цю роботу професіоналам. Ви можете бути куди більш корисні після втручання професіоналів, ваша підтримка в подальшому може бути вкрай важлива для дитини.

Повідомте органам опіки або поліції про жорстоке поводження з дитиною

Якщо ви підозрюєте, що дитина піддається насильству в сім'ї, вкрай важливо дати можливість професіоналам допомогти цій родині. Багато людей бояться заявляти в поліцію, інші не хочуть втручатися в життя інших сімей.

Існує безліч відмовок, якими свідки сімейного насильства виправдовують свою бездіяльність.

• Я не хочу втручатися в справи чужої сім'ї. Наслідки жорстокого поводження з дітьми отруюють все майбутнє життя цій дитині, впливають на майбутні відносини з іншими людьми, пригнічують почуття власної гідності, і, на жаль, збільшують ризик насильства в сім'ї, яку створить така людина, коли виросте. Допоможіть розірвати порочне коло насильства над цією дитиною, яке калічить долі кількох поколінь поспіль.

• Що, якщо я зруйную чиюсь сім'ю? Пріоритет служби захисту дітей складається в збереженні початкової сім'ї. Постановка сім'ї на облік як неблагополучної - зовсім не означає автоматичного вилучення дитини з сім'ї в дитячий будинок, крім випадків явної загрози життю і здоров'ю дитини. Спочатку батькам надається всіляка підтримка і безліч шансів змінитися.

• Якщо я зроблю анонімний дзвінок - цим батькам все одно стане відомо про мене. Анонімність людини, яка повідомляє про проблему, є пріоритетним завданням. Від вас не потрібно ніякої документації. Агресор ніяким способом не зможе обчислити, хто саме повідомив органам опіки про випадок неблагополуччя в сім'ї.

• Мене ніхто не стане слухати. Роби, що повинен, і будь що буде. Краще спробувати і помилитися, ніж нічого не робити і потім шкодувати. Занадто багато поставлено на кін - життя, здоров'я та безпеку дитини. Це варто того, щоб ризикнути.




Про небезпечну суїцидну гру " Червона сова"
Ситуація в країні, що склалась, посприяла сплеску суїцидальнихвипадків, в тому числі і серед неповнолітніх. Діти цієї вікової категорії є активними користувачами соціальних мереж, чим   користуються злочинці, які залучають неповнолітніх до небезпечних груп.

Метою таких груп є доведення людинидо самогубства. Про виявлення подібних груп повідомляє
Департамент кіберполіції Національної поліції України.
В Україні набирає обертів нова суїцидальна гра «Червона сова», що поширюється у мережі
«ВКонтакте».Принцип гри такий самий, як і "Синіх китів".

Спочатку дітей залучають до гри, надсилають їм посилання, за яким потрібно перейти (воно видає помилку).
Наступним кроком є збір інформації про друзів та сімʼю дитини та завдання залучити до гри інших дітей. Привідмові від виконання завдань - шантажують і погрожують.
 Одні з основних завдань - постійно бути онлайн, миттєво відповідати на повідомлення
«кураторів", які вони надсилають цілодобово, перегляд відео, які надсилаються дитині. «Куратори» групи заперечують можливість смерті дитини, обіцяючи контакт з«Сакральним світом і Червоною Совою».
Основні ознаки участі дитини у «групах смерті» такі: відчуженість,втома, дитина постійно хоче спати. Серед повідомлень у приватному листуванні є питання «Чи спить сова?», на що має бути відповідь: «Сова ніколи не спить»

В першу чергу батькам або особам, що їх замінюють, та дорослим, які беруть участь у вихованні дитини,варто приділяти більше увагипсихологічному стану дитини.

Батькам слід памʼятати про те, що прийняттю дитиною рішення про самогубство передують тижні, а то й місяці страждань,роздумів, вагань. Його передумовою є психологічне неблагополуччя дитини чи підлітка, що може бути повʼязане з почуттям самотності, непотрібності,низькою самооцінкою, конфліктами вдома чи в навчальному закладі тощо.
Рішення про суїцид не може бути прийняте дитиною лише через участь у певних групах і ніякий посилений контроль за спілкуванням дитини у Інтернет- мережі не допоможе уникнути біди, якщо між дитиною та батьками,
педагогами відсутні довіра, прийняття, взаємопідтримка та взаєморозуміння.


  БАТЬКАМ ПРО ПРАВА ДИТИНИ

 Усі люди на Землі мають рівні права та свободи.  Ці права закріплені Загальною Декларацією прав людини, що прийнята Генеральною Асамблеєю ООН в 1948 році.

Ваша дитина, як і будь-яка інша людина, має рівні людські права. Права дитини закріплені Конвенцією про права дитини, проголошенню Генеральною Асамблеєю ООН 20.02.89 р.

 Кожна дитина має право:

·        На рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку

·        На захист здоров'я та медично-санітарне обслуговування

·        На захист від поганого поводження, від відсутності турботи з боку батьків або тих, хто забезпечує за нею догляд

·        На захист від жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність людини, видів дій чи покарання

·        На захист від будь-якого покарання

·        На захист від сексуальних домагань

·        На проживання з батьками та на підтримку контакту з батьками у разі їх розлучення

·        На вільне висловлювання поглядів з усіх питань, що стосуються життя

·        На свободу думки, совісті, віросповідання

·        На особисте життя, на недоторканість житла, таємницю кореспонденції.

                        Коли права дитини порушуються

      ·        Коли не гарантована її безпека для життя та здоров'я.

·        Коли її потреби ігноруються.

·        Коли стосовно дитини простережуться випадки насильства або приниження.

·        Коли порушується недоторканість дитини.

·        Коли дитину ізолюють.

·        Коли дитину залякують.

·        Коли вона не має права голосу у прийняті важливого для сім'ї рішення.

·        Коли вона не може вільно висловлювати свої думки й почуття.

·        Коли її особисті речі не є недоторканими.

·        Коли її використовують у конфліктних ситуаціях із родичами.

·        Коли дитина стає  свідком приниження гідності інших людей.

Підсторінки (1): Поради батькам
ĉ
Людмила Анатоліївна Горденко,
13 квіт. 2018 р., 02:14
Comments