Історія села Потапці


Однією із перших легенд про село, яку передавали із уст в уста – легенда про трьох братів, одним із яких був Потап. Їхній батько був великим паном і мав багато земель у своїй управі. І от по смерті він вирішив розділити землі серед своїх синів. Одному дісталася територія, що зараз носить назву Піщальники, іншому – Лазірці,а найстаршому батько віддав землі, що потім були названі селом Потапці.

Назву село отримало від того, що першими жителями поселення були декілька Потапів.

У книзі Л.П. Похилевича «Сказання про населені місцевості Київської губернії» 1864 є кілька рядків про Потапці. У книзі йдеться, що до 1777 цими землями володів Микола Потоцький, після чого перейшли вони Станіславу Понятовському, племіннику останнього польського короля. У Корсуні, в 60 км звідси, як відомо, у Понятовського був палац-резиденція. У середині 19 століття в Потапцях знаходився маєток генерала Олександра Петровича Мальчевського, який разом з 1431 десятинами землі в 1855 році перейшов у спадок його дочки Аделі і її чоловікові полковнику Олександру Людвиковичу Нейману.

В 1922 році в селі було відкрито хату-читальню, 1931 року – початкову школу.

Війна нанесла значних втрат і господарству села – був знищений колгосп, зруйновано лікарню,аптеку, клуб, спалено 70 будинків.

За радянської влади 32 особи було нагороджено урядовими нагородами, а голову колгоспу В. М. Авраменко – Орденом Леніна. У 1972 ріці в селі містилась центральна садиба колгоспу ім.Чапаєва, за яким було закріплено 2,7 тисяч га землі, зокрема орної 2,2 тисячі га. Господарство спеціалізувалось на вирощуванні зернових культур та м'ясо-молочному тваринництві. Тоді в селі працювали початкова школа, клуб на 250 місць, бібліотека з книжковим фондом (10 тисяч примірників), дитячі ясла, пошта, фельдшерсько-акушерський пункт, аптека.

На сьогодні в селі працюють школа, будинок культури, бібліотека, магазин, фельдшерсько-акушерський пункт.


Comments